КИЕВ
(044)   235 70 27
(098)   020 67 69
(095)   824 53 78

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року

Справа № 2-739/12

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ,

при секретарі Топал А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного контракту від 21.11.2003 р. недійсним повністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами про визнання недійсним повністю шлюбного контракту, посилаючись на те, що 21.11.2003 р. було укладено і нотаріально посвідчено шлюбний договір (контракт), який регулював майнові відносини між нею та ОСОБА_2, при цьому не було дотримано положення про присутність свідків при укладенні договору, пункти 1.1 1.15 контракту суперечать вимогам ст.ст.24,25 КпШС України, чинних на момент укладення договору, оскільки значно погіршують становище одного із подружжя, позбавляють її права на частку у нажитому за час шлюбу майні.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Надані суду документи свідчать про те, що сторони з 22.11.2003 р. перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом РАЦС Луцького міського управління юстиції Волинської області; від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.народження; рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3.06.2008 р. шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до ст.27-1 КпШС України (в редакції Закону 1969 р.) особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укласти угоду щодо вирішення питань життя сімї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обовязки подружжя.

Постановою КМ України №457 від 16.06.1993 р. відповідно до ст.27-1 КпШС України (в редакції Закону 1969 р.) було затверджено Порядок укладення шлюбного контракту.

Згідно п.2 цього Порядку у шлюбному контракті передбачаються майнові права і обовязки подружжя, зокрема, питання, повязані з правом власності на рухоме або нерухоме майно як придбане до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним з подружжя, а також питання, повязані з утримання подружжя, та інші.

Встановлено, що 21.11.2003 р. між відповідачем (чоловік) та позивачкою (дружина), які були попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і які, розуміючи значення своїх дій, маючи намір зареєструвати шлюб та врегулювати майнові відносини між подружжям, уклали шлюбний договір (контракт), який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №375.

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись до суду із вимогами про визнання шлюбного контракту повністю недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що пункти 1.1 1.15 цього договору (контракту) суперечать вимогам ст.ст.24,25 КпШС України, чинних на момент його укладення, оскільки значно погіршують становище одного із подружжя, позбавляють її права на частку у нажитому за час шлюбу майні, при цьому зазначеними пунктами укладеного шлюбного договору (контракту) за домовленістю сторін визначено, що майно (рухоме й нерухоме), набуте (в тому числіподароване чи успадковане) чоловіком та дружиною до укладення шлюбу, є роздільним майном і належить кожному із подружжя на праві особистої приватної власності; кв.АДРЕСА_1, пайову участь у будівництві якої бере дружина на підставі договору №1/1 від 21.07.2003 р., укладеного із ТзОВ “Завод будівельних реконструкцій”, буде належати на праві особистої приватної власності дружині як під час шлюбу, так і після його припинення, а також припинення дії цього договору (контракту); кв.АДРЕСА_1, яка буде придбана дружиною, належатиме їй на праві особистої приватної власності як під час шлюбу, так і після його припинення, а також припинення дії цього договору (контракту); майно, отримане одним із подружжя у період шлюбу в подарунок, а також успадковане майно, належить кожному із подружжя на праві особистої приватної власності; майно, набуте одним із подружжя (крім успадкованого та подарованого), є його особистою приватною власністю. Інший із подружжя не має права розпоряджатись цим майном, а також вчиняти будь-які дії щодо даного майна без дозволу (згоди) власника майна; майно, яке підлягає обовязковій державній реєстрації, хоч і придбане у шлюбі, є особистою приватною власністю (роздільним майном) того із подружжя, за ким воно буде зареєстроване; якщо майно, яке за цим шлюбним договором (контрактом) вважається особистою власністю кожного із подружжя (придбане до шлюбу, подароване, успадковане, придбане в шлюбі, але відповідно до п.1.6 цього договору (контракту) зареєстроване за одним із подружжя), буде обміняне на інше майно і цей факт підтверджуватиметься нотаріально оформленим договором міни, новопридбане майно також буде вважатися особистою власністю відповідно дружини чи чоловіка (роздільне майно); у випадку, коли вартість майна яке належить на праві особистої приватно власності одному із подружжя, збільшилось завдяки спільному вкладу грошовому, трудовому чи в іншій формі, чи такому вкладу іншого із подружжя, то у випадку припинення дії даного договору чи шлюбу, якщо таке покращення не можна виділити в натурі, той із подружжя, кому належить таке майно, компенсує іншому із подружжя вартість цього покращення у грошовій формі із врахуванням природного зносу (амортизації) такого майна; у випадку, коли майно, набуте одним із подружжя в особисту приватну власність, згодом зросте в ціні, то ця різниця в ціні (в грошовому чи іншому майновому виразі) належить тому із подружжя, кому належить вказане майно; у випадку, коли майно, набуте одним із подружжя в особисту приватну власність, втратить свою ціну, то цю втрату (збитки тощо) несе той із подружжя, кому належить таке майно; майно у виді акцій та інших цінних паперів, у виді часток в господарських товариствах чи у виді підприємств незалежно від організаційно-правової форми, а також у виді речей, які приносять плоди, набуте одним із подружжя, належить на праві особистої приватної власності тому із подружжя, який набув таке майно. Доходи (плоди), отримані від такого майна, належать тому із подружжя хто є власником цього майна; пенсійні кошти, накопичені за час перебування у шлюбі одним із подружжя у пенсійному фонді, страховій організації чи на пенсійному депозитному рахунку, є майном, яке належить тому із подружжя, хто назбирав такі кошти на праві особистої приватної власності; у випадку, коли один із подружжя, займаючись певним видом професійної (господарської в тому числі і підприємницької) діяльності, набуває певне майно для здійснення цієї діяльності, то таке майно належить йому на праві особистої приватної власності; у випадку, коли один із подружжя, займаючись певним видом професійної (господарської в тому числі і підприємницької) діяльності, візьме на себе певні зобовязання, чи зазнає в результаті такої діяльності певних витрат, збитків чи іншої шкоди, він несе відповідальність за такими зобовязаннями за рахунок майна, яке належить йому на праві особистої приватної власності; витрати, повязані із утриманням майна, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, несе той із подружжя, кому таке майно належить, й відповідно до ч.4 ст.31 КпШС України (в редакції Закону 1969 р.) шлюбним контрактом дозволяється відступити від положень статей 22,24,25,26 КпШС України і врегулювати майнові права і обовязки подружжя на власний розсуд.

Крім того, відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998 р. “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України” укладеною згідно зі ст.27-1 КпШС угодою (шлюбним контрактом) майнові права й обовязки подружжя може бути визначено інакше, ніж передбачено загальними правилами сімейного законодавства.

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись до суду із вимогами про визнання шлюбного контракту повністю недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що пунктами 1.1 1.15 шлюбного договору (контракту) значно погіршено становище одного із подружжя, її позбавлено права на частку у нажитому за час шлюбу майні, при цьому ані позивачкою ОСОБА_1 до позовної заяви, ані її представником ОСОБА_3 в судовому засіданні не надано жодного доказу придбання будь-якого майна, що зареєстроване за відповідачем, жодного доказу придбання будь-якого майна за спільні кошти подружжя, жодного доказу, що таке майно придбавалося відповідачем за її згодою, що підставою для реєстрації права власності на це майно на відповідача були умови шлюбного договору.

Суд, вивчивши шлюбний договір (контракт), дійшов висновку, що сторони обумовили в шлюбному договорі свої майнові права, що оспореними умовами укладеної угоди не погіршено становище позивачки ОСОБА_1, такі умови стосуються прав кожного із подружжя, а не одного із них щодо набутого ними в період шлюбу майна. За цими умовами як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 не були позбавлені права і можливості набувати майно у свою приватну власність, не були вони позбавлені права набувати майно у спільну сумісну чи часткову власність.

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись до суду із вимогами про визнання шлюбного контракту повністю недійсним, в позовній заяві зазначила, що при його укладенні було допущений цілий ряд порушень укладення шлюбного контракту, й зазначила, що не було дотримано положення про присутність свідків при укладенні договору, при цьому відповідно до абз.2 п.2 Порядку укладення шлюбного контракту, затвердженогопостановою КМ України №457 від 16.06.1993 р., шлюбний контракт може укладатися у присутності свідків за бажанням сторін, відсутність посилання на свідків при укладенні й посвідченні 21.11.2003 р. шлюбного договору (контракту) свідчить про відсутність також бажання у чоловіка, дружини. Інших підстав, за наявності яких шлюбний контракт визначається недійсним, ані позивачкою, ані її представником не надано.

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись до суду із вимогами про визнання шлюбного контракту повністю недійсним, в позовній заяві зазначила, що положеннями шлюбного контракту визначений цілий ряд абсолютно нікчемних пунктів про процедуру припинення контракту та про підписання актів про поділ майна подружжя, про термін дії контракту, такі твердження позивачки суд знаходить надуманими, вони не можуть бути підставою для задоволення її позовних вимог.На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,22,23,24-29 КпШС Українист.48 ЦК України, Порядком укладення шлюбного контракту, затвердженого постановою КМ України №457 від 16.06.1993 р., ст.ст.3,4,10,11,60,88,209,212-215,290 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного контракту від 21.11.2003 р. недійсним повністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 

Суддя

Адреса в ЄДР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22542959

Если у Вас возникли вопросы, задайте их в Facebook Facebook